Як і чому я вигнала свекруху з дому.

Моя свекруха мене завжди недолюблювала: я старша за її сина на 5 років, та ще й «з причепом» – з донькою.

Ніколи серйозно не розглядала стосунки з чоловіками молодшими за мене, але з Сашком вийшло інакше. У свої 25 він чітко знав чого хоче, домагався мене майже рік, за цей час зблизився з моєю донькою Христиною, і вона навіть стала сумувати за ним. Весь час питала, коли прийде дядько Сашко в гості.

Я й розтанула! Сашко зробив пропозицію, і я, звичайно, погодилася. Христина почала називати Сашка татком. Свекруха у нас практично не бувала і мене це не дуже хвилювало: насильно милим не будеш.

Але пізніше почалися проблеми. І вони зовсім не були пов’язані з стосунками моєї доньки та Сашка. Навпаки, вони одне в одному душі не чаяли.

«Біда» прийшла з народженням нашого спільного з Сашком сина Назарчика. Свекруха тепер стала заходити аби навідати онука. Далі вже приходила у гості ледь не щодня і без усяких запрошень. При цьому вона завжди щось приносила своєму онуку, гралася з ним, а Христини для неї немов і не існувало. Вона з нею практично не спілкувалася.

Я терпіла, натякала, що можна було б не тільки Назарчику солодощі приносити, а й Христинці, дати хоча б якусь цукерочку. Адже вона болісно сприймає це ігнорування. Але свекруха наче й не чула!

Кульмінація сталася на день народження Христини. Свекруха знала про день народження. Прийшла, з кислою міною сіла за стіл, випила чаю і почала зітхати, що не хотіла Назарчику такого щастя, щоб у її сестрички був інший батько. На моє запитання: «Який інший батько? У моїх дітей один батько, мій чоловік. І до чого тут взагалі Назарчик, якщо день народження у Христини». Вона промовчала і … вручила дорогому онуку, подарунок.

Донька чекала подарунка від бабусі, яку вона чомусь так називала так, хоч, як на мене, ця жінка заслуговує на інше імя. Коли Христина зрозуміла, що подарунок, як завжди, отримав тільки Назарчик, заплакала.

Ну тут моєму терпінню прийшов кінець. «Бабусю» я виставила разом з її подарунком. І сказала, що ноги її більше не буде в цьому домі.

Коли чоловік увечері прийшов з роботи, я йому прямо сказала, що виставила його матір. І ще, що знати її більше не хочу. Її право мене не любити, але моя дочка чим винна?

Сашко тепер ображається на мене. Між нами наче пробігла чорна кішка. І я не уявляю що маю робити в цій ситуації…