Міф 1. Зрада завжди руйнує відносини
Правильніше було б сказати, що зрада робить відносини іншими, тому що викликає складні емоції в одного чи обох партнерів та відчуття втрати прише https://www.gospoda.com.ua Той, кому зрадили, може відчувати біль через втрату довіри та безпеки, нав’язливо прокручувати в голові сценарій роману коханого. Той, хто зрадив, нерідко відчуває провину. Однак це не обов’язково означає, що пара в результаті розлучиться або стосунки зіпсуються.
Як зазначають психологи, іноді після зради партнери можуть стати навіть ближчими. Але це не станеться чарівним чином. Обидві людини мають бути націлені на відновлення відносин та готові до того, що просто не буде. Прийде працювати з проблемою, у тому числі пройти через неприємні почуття, важкі розмови і так далі.
Міф 2. У невірності завжди винні обидва
Одноразова зрада або роман на стороні можуть мати десятки причин. Наприклад: втрата почуття прихильності до партнера; дисбаланс вкладу партнерів у відносини; неефективна комунікація; невирішені проблеми на кшталт страху близькості чи уникнення конфліктів; проблеми із фізичним здоров’ям; порушення психічного здоров’я, що включають депресію, тривогу чи біполярний розлад; стресові періоди; особиста незадоволеність та низька самооцінка; агресія на партнера; закоханість в іншу людину; бажання різноманітності у сексі; алкогольне сп’яніння; помста. А ще, буває, люди зраджують просто тому, що можуть: без жодних причин.
Як видно зі списку, іноді другий партнер справді якось замішаний у ситуації, але нерідко він взагалі не при ділах.
У будь-якому випадку, коли йдеться про причини невірності, важливо вчасно розділити провину та відповідальність. Остання завжди на тому, хто зрадив, це його вибір. У разі, скажімо, нерозуміння чи кризи можна було зробити багато чого: поговорити, розлучитися, піти до психолога. Але людина наважується на зв’язок, ніхто її до цього не примушує. Розмови про «вину обох» цю відповідальність розмивають.
Міф 3. Люди зазвичай зраджують із незнайомцями
Поширений сюжет у фільмах: герой іде в бар, випиває, знайомиться з кимось і вранці прокидається в чужому ліжку з хворою головою та почуттям провини. Насправді частіше секс на стороні відбувається з тим, кого людина добре знає. Більше того, перш ніж дійти до інтиму, люди промацують ґрунт: листуються, обмінюються фото тощо.
Міф 4. У нових відносинах людина не радить
Цей міф поширений серед тих, з ким зрадили: «Він (вона) просто був (-а) нещасливий (-а), але зі мною такого не повториться, мені він (вона) точно буде вірний (-на)». Трапляється і так. Але в цілому статистика щодо цього не дуже оптимістична. Імовірність зради у 3,5 рази вища для людей, які вже робили це раніше. Однак ті, хто дійсно перейшов межу лише одного разу, також існують.
Міф 5. Залежні від партнера люди не зраджують
Мається на увазі економічна залежність. Є думка, що людина, яка сама нічого не заробляє і живе за рахунок партнера, має бути більш вірною. Адже поза стосунками їй доведеться важко. Насправді все навпаки: такі люди зраджують частіше. Причому залежний фінансово чоловік схильніший до невірності, ніж залежна жінка.
Для успішнішого у фінансовому плані партнера теж є цікаві дані. Поки доход чоловіка становить менше 70% сімейного бюджету, він тим вірніший, чим більше заробляє. А після досягнення цієї планки знову простіше йде на зраду. Отримуюча більше партнера жінка вірніша за будь-якого доходу.
Міф 6. Чоловіки зраджують частіше за жінок
Скажімо так: це не зовсім міф, чоловіки трохи активніші у своїй невірності, але розрив між статями не дуже значний. Варто також враховувати, що такі дані зазвичай одержують за результатами опитувань, тому доводиться покладатися на чесність респондентів. А жінкам буває важче зізнатися у зраді через громадські очікування.
У віці до 34 років про невірність розповідає приблизно однакова кількість чоловіків та жінок. Різниця починає наростати серед старших людей і з роками стає все більш значущою статистично. Наприклад, у групі від 20 до 29 років зраджують 11% чоловіків та 10% жінок. На восьмому десятку – 26% чоловіків та 13% жінок. Хоча це може бути пов’язано не так з віком як таким, як із приналежністю людей до різних поколінь, що дотримуються різних поглядів на питання вірності.