Восени над селами нерідко в’ється їдкий дим від спаленого листя, який завдає шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Тому не варто братися за сірники. Краще приготуйте з осінніх дарів лісу й саду добриво!
Для цих потреб найкраще використовувати опалі листки липи, вільхи, бука, ясеня, берези, ліщини, яблуні, груші, сливи. Тим часом листя горіха, дуба, каштана беріть обмежено (не більше четвертини).
Після згрібання листя зволожують і перешаровують землею, старанно утрамбовуючи. Аби процес розкладання проходив швидше, масу доцільно змочити розчином будь-якого азотного добрива (20-30 г на 10 л води) чи докинути кухонні відходи, трохи гною.
Оскільки така органіка має кислу реакцію, то ще досипайте деревний попіл, доломітове борошно або крейду.
Відтак купу накривають поліетиленовою плівкою. Слід постійно стежити, аби вміст завжди був вологим. 2-3 рази за сезон його рекомендується перелопачувати, завдяки чому углиб активніше надходитиме повітря, що необхідне черв’якам та мікроорганізмам.
Листя має доволі щільну структуру, відтак розкладається 1,5-3 роки. Тож досвідчені господарі зазвичай мають на обійсті кілька куп. Допоки перша формується, у другій компост дозріває, а третю вже можна вносити на город.
Готова пожива відзначається пухкою консистенцією, однорідною структурою, пахне лісовою землею. Тут чимало калію, фосфору, кальцію, азотних речовин та мікроелементів. Згаданий компост особливо корисний для легких піщаних чи важких глинистих ґрунтів.