– Та ви тільки гляньте який ніс у нашої Лєнки! Відразу видно, що в батька пішла!
З дитинства моя зовнішність складалася цілком і повністю з цього носа. І свій ніс я швидко почала ненавидіти. І мама не давала мені й дня, щоб я забула, що в мене не ніс, а носище! Це зараз я розумію, що, можливо, мама так демонструвала своє негативне ставлення до свекрухи.
З бабусею по батьковій лінії вони завжди спілкувалися не дуже, а мій ніс, на мамину думку, був геть як у бабусі.
Але у тата був такий самий! А тато ж мамі подобався. Вона за нього заміж, зрештою, вийшла!
До того ж, ближче до підліткового віку, у мене почав погіршуватися зір. Довелося на мій жахливий ніс ще й окуляри начепити. З того моменту мені почало здаватися, що всі люди дивляться виключно на мій ніс.
У підлітковому віці я почала швидко зростати і стала вищою за маму. Що власне не так вже й важко, мамин зріст всього близько 160 сантиметрів.
Нога зросла до 39-го розміру. Мама почала співчутливо охати. Адже тепер я не просто некрасива носата донька, так ще й з величезною лапою. Адже вона має всього тридцять шостий розмір!
Я не пригадаю жодного компліменту за своє дитинство. Причому в інших родичів теж вважалося нормальним прийти до нас у гості і почати обговорювати мою зовнішність, навіть у тих випадках, коли я перебувала в кімнаті.
Я росла зі страшними комплексами. Сутулилась, підвертала пальці, коли ходила в босоніжках, думала, що так моя величезна нога здаватиметься меншою.
Якось хтось зі знайомих у розмові з батьками (коли вони вкотре обговорювали мій ніс) сказав, що зараз це зовсім не проблема. Будь-який ніс давно можна виправити ринопластикою.
Тоді я зрозуміла, що в мене є примарна надія не прожити все життя потворою!
На свою першу роботу я влаштовувалась тільки з однією єдиною метою – змінити ніс. Це був звичайний підробіток для студентів. Колеги заробляли собі на різні потреби: хтось оновлював телефон, хтось хотів у відпустку, я ж збирала на операцію. І жила лише цією метою.
І ось це сталося! Я нарешті зробила собі пластику носа. З дитинства мені втовкмачували, що у мене потворний, величезний ніс і ось я його позбулася.
Батькам я про операцію не розповідала. Вирішила, що зроблю сюрприз. Ми тепер живемо у різних містах, так що це було не важко.
Днями приїхала їх навідати. Вдома на мене чекав скандал. Мама кричала, що я дурепа, раз вирішила лягти під ніж. Бабуся обурилася, що я соромлюся бути схожою на батька.
І всі вони були вкрай незадоволені тим, що я витратила купу грошей на таку дурість.
Такої реакції від рідні я ніяк не очікувала. Адже вони самі все моє свідоме життя казали, що я потвора! Я якось дожила до двадцяти чотирьох років із цим носом, я не хочу більше жити такою жодного дня.
Але мене ніхто не підтримав. Виявляється, всі і так мене любили.
– Ага, звичайно. А сміялися з мене ви теж від великої любові? – Запитала я у мами. Але мама просто сказала, що таким чином хотіла загартувати мій дух, щоб, коли мене дражнили б у школі, я вже не ображалася.
Але мене ніхто ніколи не дражнив! Окрім родичів. За межами рідного дому всім було начхати на мій ніс.
Мама сказала, що тепер я зовсім не схожа на її дочку. Такого я не очікувала. Повернулась додому пригнічена і розбита.
Для мене стало справжнім одкровенням, що потворою я подобалася своїй рідні набагато більше, ніж колись стала красивою.
Ще читайте реальну життєву історію Чи варто скасовувати весілля через кота?
а також Життєва історія. Зрада чоловіка та її розслідування дружиною