Інна познайомилася з Ігорем в інституті. Вони одразу сподобалися один одному, почали зустрічатись. Бачились часто, адже жили в одному гуртожитку. З часом закохані вирішили жити разом в тому ж гуртожитку, хоч Ігор вже закінчив навчання й влаштувався працювати.
Батьки у їхні стосунки не втручалися. Аж ось з’ясувалося, що батьки Ігоря вирішили купили йому у місті квартиру. Радості закоханих не було меж!
Розпочався ремонт. Інна, зрозуміло, активно допомагала. Її батьки дали грошей на меблі, побутову техніку.
Інна ходила щаслива. Вона подумки вже малювала в голові картинки одна прекрасніша за іншу.
Ось вона чекає на Ігоря з роботи: на столі – його улюблені котлетки й овочевий салат зі сметаною, ось вони приносять додому свого первістка…
Нарешті настав час переїзду. Увечері Інна поралася з вечерею наспівуючи якусь пісеньку. Настрій у неї перед переїздом в нову квартиру був просто прекрасним!
Раптом у кімнату зайшов Ігор і якось дивно глянувши на кохану сів за стіл.
– Ігорчику, коханий! – заметушилися Інна. – Зараз будемо вечеряти.
– Інно, нам треба поговорити, – раптом сказав чоловік.
– А що таке? – здивувалась Інна. – Щось не так з ремонтом?
– Інно, я переїжджаю один…
– Не зрозуміла, – дівчина аж присіла від несподіванки. – Ти жартуєш?
– Мої батьки не хочуть, щоб ми жили у новій квартирі разом…
– Дивно, – ледь промовила Інна. – Вони ж приймали мене як свою. Виходить, прикидалися?
– Справа не в тобі, – Ігор не помітив, як сильно напружилася Інна.
Він взагалі відводив очі вбік, щоб не натрапити на її погляд.
– Просто вони вважають, що своє житло – це родина, а мені ще рано створювати родину. Мені ж лише 23 роки, наполягають зачекати до 30…
– А що ж вони раніше мовчали, поки ми жили разом у гуртожитку? – Інна ледве стримувала сльози. – Чи їх влаштовувало, що їхній синок нагодований і доглянутий?
– Інно, ти себе чуєш? – Ігор обурено підвів брови. – Ти ж про моїх батьків говориш. Нічого такого вони не казали. Просто батько вважає, що я маю стати на ноги, а ти – закінчити навчання. Вони ж не забороняють нам зустрічатися!
– Он як! – Інна засміялася. – Жити разом не можна, а зустрічатися можна?
– А що? – Ігор явно не зрозумів сарказму подруги. – Я не збираюся тебе кидати. Але й проти батьків не піду.
– Ну звісно: жити зі мною в гуртожитку – це одне, а у власній квартирі – зовсім інше, – Інна раптом відчула, що вже сама не хоче жити з Ігорем, але промовчала.
– Ну от, ти сама все розумієш, – Ігор знову не помітив у словах Інни сарказму. – Поживемо окремо, а потім я спробую поговорити з батьками ще раз.
– Коли? Через рік? Через два? – запитала Інна. – Чи коли дитина до школи піде?
– Яка дитина?! – Ігор змінився на обличчі, побілів. – Ти вагітна?
– А що, тебе дивує? Чи ти не знаєш, що від спільного проживання бувають діти? Та не тремти ти так! Я пожартувала. Ніякої дитини немає. Схоже і «нас» скоро не буде…
– Нема?! Пожартувала?! Ну, й жарти в тебе… У сенсі нас не буде? – здавалося, що Ігор збирає в голові якусь мозаїку. – Що ти маєш на увазі?
І тоді Інна сказала:
– Не знаю, як ти, але я вважаю себе самостійною людиною і не хочу, щоб моє життя хтось контролював. Навіть якщо це батьки. Твої чи мої – не важливо.
– Вони й не намагаються. Просто висловили свою думку.
– Так? – Інна секунду помовчала і твердо продовжила, – значить так: або ми завтра самі винаймаємо квартиру, щоб батьки зрозуміли, що ми все одно будемо разом, або… Давай прощатися… Прямо зараз.
– Це твоя умова? – Ігореві явно не сподобався категоричний тон Інни. – А те, що мої батьки витратили купу грошей на квартиру, майже усе життя збирали – це тобі байдуже? Звісно вони бояться, що якщо раптом щось не складеться, то ти будеш на неї претендувати.
– Бояться втратити квартиру, он воно що! А ти йдеш у них на повідку. То може, ти й не збирався створювати сім’ю? Тобі просто було зручно жити зі мною. Подружка під боком. Їжа на столі.
– Інно!
– Що «Інно»?! Якщо ти готовий так легко відмовитися від мене, то не особливо я тобі й потрібна. Зізнайся вже, нарешті…
Ігор нічого не відповів, встав, зібрав речі, грюкнув дверима й пішов. Більше вони не зустрічалися…
Гроші за меблі принесла матір Ігоря. Прийшла в гуртожиток, постукала у двері, мовчки простягла пакунок, подивилася зневажливо й пішла…
…А через пів року Інна зустріла Миколу. Вони дуже покохали один одного, разом орендують житло і збирають на власну квартиру.
А ще вони чекають поповнення у сімʼї – Інна вагітна.
Про Ігоря вона ж іноді згадує тільки з іронічною посмішкою…
Ще читайте реальні життєві історії!