Реальні життєві історії: як негарна дружина красунею стала

Вона звикла чути від чоловіка образливі слова, а в дзеркалі бачила нещасну, втомлену жінку.

— А ось і наша мамуля-кривуля прийшла! Як завжди з похмурим виглядом — сповістив чоловік.

— Сумки краще візьми, — втомлено попросила вона.

Слова чоловіка образили її, але вона знала — марно просити його не говорити  про неї негативно хоча б при дітях. Хоч як би гарно одяглася Поліна, Максим уїдливо говорив:

— Н-да! Тут уже нічим не допоможеш …

Отруйні висловлювання Максима зробили свою справу. Поліна дивилася на себе в дзеркало і подумки погоджувалася з Максимом: «Так, не красуня і тепер уже точно нею  не стану …»

Павло — досить ефектний  брюнет, з’явився в їх відділі після того як пішов  на пенсію Вадим Петрович. З його приходом невеликий колектив пожвавився. Чоловіки зраділи новому колезі, а жінки якось підбадьорилися. Не хотілося перед новеньким виглядати сірими мишками, ось і почали щодня змінювати вбрання.

Якось трапився справжній аврал. Поліна відчувала — сьогодні додому вчасно не потрапить, доведеться залишитися доробити звіт. Відділ спорожнів. Поліна завзято працювала на комп’ютері, цифри шикувалися в потрібному порядку. Вона нарешті отримала потрібний результат. Поліна кинула ручку на стіл, відкинулася на стільці і заспівала пісеньку, яку багато хто співає  в радісні хвилини:

— Ла-ла-ла, ла-ла-ла!

— Гарно  співаєш! — почула голос за спиною.

Вона озирнулася і побачила Павла в дальньому кінці кабінету.

— Думала — я одна, — червоніючи, пробурмотіла Поліна.

— Так ось теж залишився. Нова робота, не можу знайти помилку, — стурбовано сказав Павло.

— Може допомогти? — окрилена своїм успіхом, запропонувала Поліна.

Павло радісно кивнув. Через півгодини цифри в звіті Павла вишикувалися в потрібну позицію, а він хвилин п’ять дякував свою рятівницю! З відділу вони вийшли разом. Павло запропонував підвезти Поліну до дому. Звичайно, вона погодилася.

Після того вечора Павло часто підвозив Поліну додому. По дорозі вони без угаву базікали на різні теми. Виявилося, у них багато спільних інтересів. Одного разу Павло сказав:

— Знаєш, Поліна, вперше пошкодував, що одружений. У мене відчуття, що — ти моя друга половинка. Здається, ми з тобою ніколи б не лаялися, якби жили разом.

Поліна сумно посміхнулася, відповіла:

— Мені теж так здається. Але ми свій вибір вже зробили…

— Згоден. Але знай — ти найкраща!

Їх дружба залишилася дружбою. Вони не дозволили собі переступити межу, яка змінила б назавжди їх життя. Але тепле ставлення Павла створило з Поліною диво! Поступово вона знайшла упевненість в собі, а разом з упевненістю красу. Тепер нападки Максима відлітали від неї як м’яч від стіни. А дивлячись на себе в дзеркало, вона бачила цікаву, симпатичну жінку.

Максим, врешті-решт, теж побачив зміни, що відбулися з дружиною. Нову зачіску, яка, до речі, їй дуже личить. Звернув увагу на легку ходу дружини. «Ого, та вона стала красунею! — мимоволі подумав він. — «Коли ж вона встигла так змінитися? А може, у неї з’явився хтось? »

Думка пронизала його. Він завжди був упевнений — дружина ніколи і нікуди не дінеться від нього. А тепер ось вона змусила його засумніватися в цьому.

Це відкриття змусило Максима по-іншому ставитися до дружини. Він не хотів її втрачати і не міг допустити, щоб їх сім’я розпалася.

Поліна помітила, що Максим перестав з приводу і без говорити їй образливі слова, а одного разу, увійшовши в кімнату, почула:

— А ось і наша мамуля-красотуля прийшла!