Наші сусіди, чоловік і дружина, потрапили в аварію. Виїхали на зустрічну при обгоні і врізалися в фуру. Якимось дивом залишилися живі…
Він постраждав набагато більше, ніж вона. У неї був струс мозку, осколки лобового скла залишили порізи на руках і ногах, ну, шок від події. А у нього було багато травм, але найстрашніше те, що був пошкоджений хребет.
Дружина досить швидко вийшла з лікарні і подала на розлучення, звинувативши чоловіка в тому, що він «трохи її не вбив». Він був дуже слабкий, відчував свою вину і сперечатися не став, підписав усі папери. У підсумку квартира і другий неушкоджений автомобіль дісталися їй, а йому – розбита автівка і стара батьківська дача.
Ми завжди були в добрих стосунках з Сергієм (так звали мого сусіда), тому я пішла відвідати його в лікарні. Те, що я побачила, вразило мене до глибини душі. На лікарняному ліжку лежав не красень-сусід, завжди акуратний і підтягнутий, а якийсь безхатько, оброслий щетиною, нестрижений, недоглянутий …
«Так, – сказала я йому як змогла бадьоро, – Завтра я прийду з ножицями і бритвою, і ми приведемо тебе в порядок. Потім я пораджуся зі своїми друзями-спортсменами(я багато років займалася гімнастикою) і ми з тобою знайдемо такого лікаря, який поставить тебе на ноги».
Сусід зітхнув і нічого не відповів на це. Тоді я нахилилася до самого його вуха й прошепотіла; «Серьожо, тримайся, я тебе не покину, ти ж допомагав мені завжди по-сусідськи, і я допоможу».
«Ми ж більше не сусіди», – прошепотів він і сумно посміхнувся. Повернувшись з лікарні, я взялася обдзвонювати своїх друзів по спорту і за день таки знайшла фахівця, який ставив на ноги людей з травмами навіть серйознішими, ніж були у Сергія.
На завтра я прийшла в лікарню з ножицями і привела в порядок зовнішній вигляд Сергія. Потім прийшов той лікар, якого я знайшла. Він оглянув Сергія і запропонував переїхати в свою клініку. «У мене немає грошей», – невесело сказав мій сусід. Лікар замаслився. Нарешті сказав: «Зараз є можливість взяти тебе в лікарню безкоштовно, якщо ти погодишся брати участь в програмі по реабілітації після складних аварій. Потрібно буде знімати процес одужання на відео, відповідати на питання перед камерою і так далі. Я тобі рекомендую погодитися, це твій реальний шанс».
Ми навіть обговорювати це не стали, перезирнулися і Сергій відразу погодився. Переїхали в клініку, і закипіла робота. Спочатку Сергій пересів в інвалідний візок, потім потроху навчився ходити. Я була професійною спортсменкою, крім того у мене був диплом медсестри, і я влаштувалася працювати в клініку, де лежав Сергій. Близько двох років тривала програма по реабілітації, за цей час Сергій наче народився заново. Головне, що він міг тепер ходити!
Вийшовши з клініки, йому довелося все починати заново. Жив на дачі, поступово привів її в порядок і відбудував там гарний будинок. Я так і залишилася працювати в тій клініці, а з Сергієм ми дружити не перестали, навпаки, як іноді трапляється в таких випадках, ми закохалися один в одного, одружилися і навіть народили сина. Тепер у нас була і квартира. і шикарна дача, ми пройшли разом такий важкий шлях після аварії, що всі життєві проблеми нам здавалися дурницями, і ми взагалі ніколи не сварилися. Дружина Сергія, як і раніше жила в квартирі навпроти і ненавиділа нас. Ми це відчували і розуміли, але не звертали на це уваги, бо були щасливі…