Я заприятелював з Антоном не так давно, нас повязав спільний бізнес. Але не лише у ньому справа. Буває що відразу відчуваєш споріднену душу. У нас були схожі погляди на життя. І не тільки.

Шість місяців тому тому мій друг провів в останню путь батька, і з того часу щонеділі їздив на кладовище. Це справляло сильне враження. Жодні вмовляння та заходи не могли скасувати недільні відвідини батька. У цьому я сам переконувався неодноразово. З батьком, за його життя, Антона повязуали дуже близькі стосунки.

Бізнес мого друга – великий інтернет-магазин, процвітав. Сам Антон був розумним і кмітливим. Мав гарний будинок, дорогий автомобіль. Нестача часу не дозволяла йому влаштувати особисте життя, все якось не складалося.

Шанувальниці приходили і йшли, багато з них дуже хотіли б бачити Антона своїм чоловіком, але він не відповідав взаємністю жодній з них, хоч і не скупився на подарунки та гарне проведення часу. Найдивовижніше, що з усіма жінками він розлучався без «бурі», потім періодично спілкувався як з друзями.

І ось, одного разу Антон запросив мене на вечерю, і повідомив новину, що знайшов ту, з ким хотів би пов’язати своє життя. Через кілька днів він представив дівчину нам із дружиною, ми добре поспілкувалися, пораділи за них, але був один нюанс, який ми обговорили з Антоном наступного дня.

Його Юля мала дитину, дворічного сина, і невідомо, як у них могли скластися стосунки далі. Мама душі не чула у своїй дитині,. Безумовно, це природно, але наскільки готовий мій друг стати батьком для нерідного сина, виховвати його? І як дитина сприйме нового тата?

— Добре подумай чи це тобі треба?- запитав я його.

— Ти ж знаєш, яку мене проходить кожна неділя?- питанням на питання відповів Антон.

-Я хожу спілкуюся з батьком, з якого завжди брав і беру приклад, розмірковую, як би він вчинив у тій чи іншій складній ситуації. Йому я зобов’язаний усим чого досягнув у цьому житті.

— І що з того?

— А те, що коли мама зустрілися з татом, мені було чотири роки. Але я б ніколи не хотів іншого батька. Я дуже не люблю слово «вітчим»ю Свого фізіологічного батька я ніколи не бачив. Та і не хотів би цього. У мене був лише один батько. І я вдячний долі, що ним був саме він.