– Єво, прокидайся! – потряс її чоловік за плече.
– Рано ще… – пробурмотіла вона.
–Сьогодні у нас запланована екскурсія містом для моїх батьків! Тож сніданок приготуй на всіх!
Єва сіла і подивилася на Ігоря, з яким вони були одружені вісімнадцять годин:
– На всіх – це на кого? Я не снідаю.
– На всіх – це на мене, мою маму й батька! Ти тепер моя дружина. Чи мені пропонуєш готувати?
– А що такого? Раніше ж ти готував мені вечері, приносив каву в ліжко. Щось змінилося? Ти просто хотів справити враження?
– Ось це і змінилося. Відучора ти не моя дівчина. Тепер ти – дружина, а в дружини є обов’язки!
Кілька секунд Єва здивовано дивилася на нього, а потім знизала плечима і вийшла зі спальні. Почувши дзвін тарілок на кухні, Ігор задоволено посміхнувся.
«Приготуй мені сніданок!» – як давно він мріяв сказати це гарній і норовливій Єві на правах чоловіка. Він був готовий до того, що її довго доведеться перевиховувати. Адже вона звикла до того, що біля неї упадали, робили подарунки, ставилися до неї, як до принцеси.
Після сніданку Єва задумливо дивилася на раковину, повну немитого посуду.
– Люба, збирайся швидше – зазирнув у кухню Ігор. – У нас стільки на сьогодні заплановано!
– Ну йдіть, гуляйте… – похмуро відгукнулася Єва. –Я все життя живу в цьому місті, все бачила сотні разів. Я краще вдома залишуся.
Ігор підійшов до неї.
– Єво, ти чомусь продовжуєш поводитися так, немов самотня жінка, яка може робити те, що хоче! Ти – моя дружина! Як я поясню своїм батькам твоє небажання провести з ними час?
– Ти скажеш, що твоя дружина вчора весь день була в центрі уваги і сьогодні їй хочеться відпочити.
– Ну, де ви там, молоді? – зазирнула до кухні свекруха. – Збирайтеся швидше! У нас потяг увечері, а ми ще не бачили нічого!
***
– Що плануєш на вечерю готувати? – запитав Ігор Єву по дорозі з вокзалу, коли вони випроводили тещу з тестем.
– На вечерю я буду спати! – невдоволено відгукнулася Єва. – Замовиш собі піцу, якщо голодний.
Ігор тільки похитав головою, дивлячись на незадоволену дружину.
– Гаразд, на сьогодні я тебе пробачаю. Але із завтрашнього дня чекаю, що ти будеш поводитися, як дружина!
Секунд на десять у машині повисла тиша.
– Ти мене пробачаєш? – здивовано запитала Єва. – За те, що не дав мені поспати, за те, що я готувала сніданок для чотирьох дієздатних людей, як прислуга? За те, що замість відпочити, я пройшла п’ятнадцять кілометрів, слухаючи пласкі жарти твого батька і моралізаторство твоєї матері? І ти чекаєш, що завтра, повернувшись із роботи, я стану до плити й готуватиму тобі вечерю?
– Мільйони заміжніх жінок живуть саме так! – відповів Ігор. – Що саме тебе дивує, Єво?
– Значить дружина готує чоловіку, проводжає на роботу, розважає його рідних і створює затишок у домі. А чоловік що робить?
Ігор засміявся:
– Єво, виходячи заміж, ти прекрасно знала, що таке чоловік і дружина і які їхні обов’язки!
Наступного ранку на столі стояла гаряча кава і сніданок для Ігоря. Єва здавалася задоволеною, а коли чоловік виходив на роботу міцно обійняла його.
– Дякую! За те, що розтлумачив мені, що таке шлюб. Я досі дійсно не все розуміла.
Ігор їхав на роботу і посміхався. Усе – просто! Він розраховував на більші труднощі в прирученні норовливої кішечки.
А Єва вийшла з дому через півтори години, з великою валізою. Кинула ключі від квартири Ігоря в поштову скриньку, сіла в таксі і перед тим, як вирушити на роботу, завезла валізу до себе додому.
А в обідню перерву колеги обступили її:
– Ну, як життя сімейне, розповідай!
– Воно виявилося коротким! – присьорбуючи чай, заявила Єва. – Я розлучаюся.
Пролунав сміх, який швидко затих – вираз обличчя Єви свідчив, що вона не жартує.
– Ти це серйозно? – запитала одна з подруг.
– Експеримент під назвою «шлюб» закінчено. Сьогодні вранці я повернулася до себе додому.
На кілька секунд запанувала тиша. Колеги здивовано переглядалися:
– Як це? – запитала ще одна. – Що сталося?
– Дівчатка, ви мені за кожної зручної нагоди говорили: виходь заміж, тобі сподобається! Так от – я вийшла. Мені не сподобалося.
– Але як же ти могла зробити такий висновок за один день?
– Якщо з першого дня чоловік каже дружині: негайно готуй сніданок і розважай мою сім’ю, то далі буде краще? Я встала і пішла, доки нас не зв’язали спільні діти, борги чи страх самотньої старості.
– А як Ігор відреагував? – запитала Марія.
– Ніяк. Він ще не в курсі. Дізнається, коли повернеться! – засміялася Єва. – Гаразд, дівчатка, піду я заяву про розлучення подам, – сказала Єва, закінчуючи розмову.
Відповіддю їй була тиша. Вісім жінок-колег мовчали – кожна про своє. Але думали вони про одне й те саме: «А що, й так можна було?»
Життєва історія з інтернет-мережі.