Монастирський чай. Рецепт приготування

Монастирський чай відомий здавна. Він застосовується як загальнозміцнюючий засіб  після перенесених захворювань, для підтримки організму при  за­непаді сил. Корисний тим, хто страждає ослабленим імунітетом, часто хворіє, страждає депресією і поганим настроєм. В магазині  він коштує дорого, тож спробуємо зробити його самостійно, розповідає народний цілитель Володимир Решетняк, пише https://www.gospoda.com.ua

Для приготування вам знадо­бляться: плоди шипшини, корінь оману, трава звіробою, трава материнки, чорний чай (можна замінити його зеленим). Йдете в аптеку і купуєте ці трави.

Чай готується вранці на весь день. Треба взяти по 2 столовій ложці всіх трав і 2 чайні ложки якісного чорного чаю на 1 літру води. Коріння оману і плоди шипшини потрібно залити окропом і залишити настоюватися на повільному вогні на 20 хвилин.

Потім додати материнку, звіробій і залишити чай настоюватися ще на 1 годину на дуже повільному вогні.

Потім чай потрібно процідити і використовувати як заварку, роз­бавляючи його гарячою водою.

Пити його можна весь день, до­даючи мед, лимон за смаком.

Кожен день потрібно заварювати свіжий чай.

Курс прийому монастирського чаю – 3 тижні. Повторюйте його 2 рази на рік.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЧАЮ

Чай застосовується, як загальнозміцнюючий засіб, корисний при занепаді сил, енергії, слабкості, для підвищення загального тонусу організму, поганому настрої, де­пресії.

Якщо ви десь начиталися в Інтернеті, що чай з такою назвою вилікує вас від усього, то це просто міф. Монастирський чай, який би склад він не мав, це просто до­брий загальнозміцнюючий чайний трав’яний збір, прикрашений гар­ною легендою. Це не панацея від усього, не жива вода і не еліксир молодості, а про­сто чайний збір з трав, який не творить чудес.

Попивши його 2 або 3 тижні, або навіть місяць, не варто сподіватися, що у вас зникнуть всі хронічні захворювання. Тому не варто купуватися на красиву рекламу і без­думно купувати за скажені гроші те, що можна зробити самостійно. Ну і, звісно, перед застосуванням варто порадитися з сімейним лікарем.