Родіон, 45-річний бізнесмен, усе робив ґрунтовно. Коли вирішив, що прийшов час одружитися, то найняв приватного детектива, дав йому дані кількох дівчат, як працівниць своїх численних фірм, так і просто знайомих, віком від 20 до 35-ти років і попросив:
- Дізнайся, будь ласка, все, що можна про їхнє здоров’я, батьків, близьких родичів. Чи не було у них в роду алкоголіків, шизофреників, судимих тощо…
- А кохання?- здивувався детектив. – У мене сусід помер від алкоголізму, а його дочка і син взагалі не п’ють, народили здорових дітей…
- Ні-ні, – перебив його замовник, – я ризикувати не хочу! Ви беретеся за цю справу? Заплачу добре.
- Гаразд, – спробував виправдатися детектив, – як скажете. Не буду втручатися у ваше особисте життя.
На тому й порішили. Детектив зібрав усе , що міг, і Родик вибрав «перевірену» Анжеліку – здорову, з вищою освітою, з інтелігентної родини, струнку, привабливу, хоч і не красуню. Саме таку, щоб не соромно було партнерам по бізнесу продемонструвати. А ще, щоб могла здорових дітей народити і добре виховати. З Анжелікою він пару разів зустрічався у спільних компаніях.
І ось суботнім вечором Родик повів Анжеліку в дорогий ресторан, де 25 років тому починав свій трудовий шлях – працював барменом. Ресторан змінився, працівники теж були інші.
Обслуговувала їх молоденька, усміхнена офіціантка: виразні очі, ефектна статура… Анжеліка їй програвала в усьому! Родіон трохи випив і, як каже молодь «залип» на офіціантку. Стежив поглядом, як вона пурхає залою, на запитання Анжеліки відповідав безладно, а коли офіціантка, подаючи закуски, ледь доторкнулася до руки Родіона, його немов полум’ям обпекло.
Анжеліка, дівчина освічена і розумна, відчула ситуацію: спокійно доїла свою страву, встала з-за столу і сказала Родіону:
– Дякую за вечерю. Я вже піду. Не переймайся. Якось побачимось…
І галантно пішла. А він досидів до останнього відвідувача і… запросив офіціантку до себе додому. Такої пристрасті він не відчував ще ні до кого. За два тижні від знайомства з 20-річною Асею Родіон одружився. Їх медовий місяць тривав цілих півроку. Родіон витратив купу грошей і за ці пів року багато чого дізнався про молоду дружину. Спеціальності вона не мала, ледве закінчила школу. Батьки Асі пили і перебивалися випадковими заробітками. Сама Ася курила і принагідно пила, не менше від Родіона. Але пристрасть нівелювала усі нюанси!
– Розрахуйся з ресторану, сидітимеш удома, грошей вистачить. А ні – знайди інше заняття…
– Іншої роботи я не хочу! – відрізала нова кохана. – У ресторані я завжди серед людей, музика, випивка, нові знайомства. Мені це подобається!
– Розумію тебе, – не став сильно заперечувати Родіон, – але для родини не дуже добре, коли дружина до пізньої ночі на роботі. А якщо діти підуть, хто їх буде спати укладати, виховувати, якщо не мати?
– Ти, – спокійно відповіла Ася, – я ще молода, мені діти ні до чого, а якщо сильно захочеш, будеш сам няньчити.
І висока напруга кохання стала помітно слабшати. Родіон раптом зрозумів, що таких, як Ася в дружини не беруть, а якщо і беруть, то потім все життя шкодують. Тож розлучився без жалю.
Зателефонував Анжеліці, дізнався, що вона вийшла заміж. Знову зателефонував детективу. Дав новий список.
Але той добив його остаточно своєю відмовою:
– Шановний, це так не працює. Так раніше багатії собі коней і породистих собак обирали.
– То що ж мені робити?
– Спочатку дівчину потрібно зустріти й покохати. А потім можна уже й інформацію про неї шукати. Але, якщо є кохання, то довідки, зазвичай, мало що змінюють…
Ще більше реальних життєвих історій читайте тут https://www.gospoda.com.ua/zhittevi-istorii/