Український мед – дуже якісний, але на вітчизняному ринку до нього немає таких жорстких вимог, як при його експортуванні до країн Євросоюзу. Тому краща продукція бджільництва іде за кордон, а нам часто залишається те, що не може пройти крізь “сито”ЄС. Щоб збільшити обсяг цього “залишку”та трохи додати йому привабливості і товарного виду, продавці іноді “хімічать”.
“Всі давно знають, що в мед іноді додають цукор, щоб збільшити його масу і, відповідно, прибутки, бо ціна на мед і на цукор – сильно відрізняється, – пояснює експерт з якості та безпечності харчових продуктів, професор кафедри товарознавства, управління безпечністю та якістю Київського Національного торговельно-економічного університету Олена Сидоренко. – А для того, щоб покращити консистенцію меду, до нього додають навіть крохмаль, вапно, крейду, борошно, різні згущувачі, у тому числі й токсичні. Для покращення зовнішнього вигляду меду його могли розігрівати, а відомо, що при нагріванні вище 40 градусів в ньому утворюються небезпечні для здоров’я речовини”.
Олена Сидоренко звертає увагу на те, що визначити якість меду можна лише лабораторним шляхом, а лабораторій у нас не так багато, і не кожен туди піде. Неякісний продукт можна придбати як на ринку, так і в торговельній мережі. Загалом, найбезпечніше купувати мед у знайомого пасічника, який не обмане.
Існують ще народні способи визначення якості меду, хоча всі вони – не ідеальні.
Один з найвідоміших способів визначення якості меду – за допомогою палички. Відомо, що хороший свіжий мед має накручуватися на неї або на ложку і збігати вниз змійкою. Перевіряють якість меду і за допомогою води: якщо опустити в склянку з водою кімнатної температури ложку меду, то після розмішування він розчиняється, а домішки, якщо такі є, опускаються на дно. Свіжий натуральний мед можна визначити ще й так: якщо швидко повертати у банці з медом ложку, то він намотуватиметься на неї як стрічка, а підроблений відразу потече вниз.
Є ще такий варіант: беремо склянку води, наливаємо в неї столову ложку меду і розмішуємо до повного розчинення. Потім додаємо половину чайної ложки оцту. Якщо рідина спіниться, то в мед додали крейду. Можна провести ще й експеримент з йодом. Мед розчиняємо у воді і додаємо кілька крапель йоду. Якщо до меду додали крохмаль, то розчин пофарбується в синій колір. Ще один спосіб: капаємо на серветку трохи меду, чекаєм кілька хвилин і дивимося на зворотний бік: якщо там є мокра пляма, то мед підроблений.
Для перевірки на натуральність меду, що вже кристалізувався, а значить, зберігається не менше року, потрібно взяти його шматочок і підпалити. Якщо мед почне розтікатися, то він натуральний, а якщо тріщатиме і пінитиметься – це підробка.
Якщо в мед опустити шматочок хліба, краще черствого, то в натуральному продукті він повинен затвердіти, а в підробленому – розм’якне. І ще трюк із молоком: якщо трохи меду опустити в гаряче молоко, то фальсифікований почне згортатися, а натуральний – ні.