Соня марно намагалася стримати сльози. Її колега по навчанню в університеті – Денис знову не звернув на неї уваги, адже вона так старалася! Навіть стала на дві години раніше, щоб красу навести. Помила голову, зробила зачіску, підфарбувалась, підібрала вбрання, а все для чого? Він навіть не глянув на неї.
Подруга порадила Соні себе не чекати дива, а просто підійти до Дениса та поспілкуватися. Але ні, щоб вона перша підійшла до хлопця, хай і такого милого? Нізащо! Тим більше, у неї є кращий варіант.
Якщо Денис сам не бачить, яке щастя на його голову готове впасти, значить, йому треба в цьому допомогти. А для цього Соня застосує чарівне зілля.
Рецепт якого вона знайшла в інтернеті. Приготування зілля було складним. Але Соня змахнула зі щічок останні сльозинки і взялася чарувати.
То що там першим пунктом стоїть? Чорний півень… Звичайно, півнів ані чорних, ні якихось інших відтінків у Соні поблизу не було, але вона розсудила, що стегенця, які лежать у морозилці, явно колись були курями, ну, або півнями, можливо, навіть чорними. Тому стегенця Соня і візьме. Нехай поки що розморожуються, а Соня продовжила за списком. Квітка Гербери рожева. Рожевої немає, є жовта, саме днями мамі на роботі букет цих гербер подарували, тож яка, по суті, різниця?
Соня азартно потерла руки.
Перо лебедя. О! У тата ж підходяща подушка! На етикетці написано, що набито лебедячим пухом. Пух, звісно, не пір’я, але все одно з лебедя, значить, підходить!
Соня розкрила татову подушку і, трохи покопирсавшись у ній, знайшла навіть два пера.
Подушку потрібно було зашити, але Соня вирішила, що спочатку треба зварити зілля, а поки воно настоюватиметься, вона зашиє подушку.
Далі у рецепті йшлося про хвіст чорної кішки. Побачивши це, Соня здригнулася. Де це вона хвіст кішки візьме? Коти – не ящірки, хвости не відкидають.
В цей час на кухню повільно увійшла кішка Мурка. Вона була не чорною, а сірою і зовсім не горіла бажанням розлучитися зі своїм хвостом.
Соня в задумі провела Мурку, що йшла до своєї миски поглядом. Ну, там написано, що це дуже сильне приворотне зілля, а їй сильне не потрібно, їй потрібно Дениса просто трохи підштовхнути, а вже далі вона сама впорається. Тож, напевно, для цих цілей не весь хвіст потрібен, мабуть, і шерсті, яку вона настриже з хвоста вистачить?
Озброївшись манікюрними ножицями, Соня почала підкрадатися до Мурки, але кішка ніби відчула щось недобре, і рвонула на вихід, збивши дорогою табуретку, з розпоротою подушкою, що лежала на ній.
Пух густою хмаркою випурхнув з наволочки і закружляв кухнею, надаючи їй святково-новорічного вигляду.
– І що тут відбувається? – пролунав від входу до кухні голос мами.
Наталя Антонівна здивовано дивилася на шиплячу від болю дочку, якій табуретка впала на ногу, на пух, що кружляв кухнею, і гербери, що стирчали з каструлі.
Соня зупинилася, оглянула кухню, яка більше нагадувала арену півнячих боїв, здивоване обличчя мами і почала плутано розповідати і про Дениса, і про свої страждання, і про зілля, яке треба приготувати, а Мурка відмовилася їй допомогти.
Наталія Антонівна засміялася.
– Які ж дурниці! Сідай, я навчу тебе справжньому привороту!
Очі Соні округлилися. Вона знала різні таланти за своєю мамою, але щоб такі? Це було дуже незвично. Поки мама не передумала їй допомагати, Соня кинулась наводити лад.
Через тридцять хвилин кухня перестала бути схожою на курник, а Соня дуже уважно слухала все, що казала мама і допомагала їй. Але скоро її азарт змінився подивом, а потім і розчаруванням.
– Мам, то це ж звичайні пиріжки, а не приворотне зілля! – обурилася вона.
– Не звичайні, ці ось з м’ясом будуть, а ці – зі смородиною та вишнею.
Соня скривилася, але ж це не зілля! Виходить, мама її надурила?
– Повір, ці пиріжки набагато кращі за будь-яке приворотне зілля. Сильніше за них тільки борщ, але його ти в університет не потягнеш, а ось пиріжки запросто.
– І як це працює? – З сумнівом поцікавилася Соня, ковтаючи слину, яку викликали аромати свіжої випічки, що розтікалися оселею.
– Ще й як! Я твого батька так і приворожила, між іншим! – гордо заявила Наталя Антонівна.
– А якщо Денис від пиріжків відмовиться і взагалі мене ненормальною буде вважати? – похнюпилася Соня.
– Значить, він дурень, а нам такі в сім’ї не потрібні, – відрізала Наталя Антонівна. – Став чайник, скоро батько з роботи повернеться, подивишся, як працює правильне приворотне зілля.
Життєва історія записана https://www.gospoda.com.ua