У багатьох дівчат є нав’язлива ідея – вийти заміж. Пройшла через це і я. І вляпалася із заміжжям так, що ворогові не побажаєш. До шлюбу ми нормально жили у моїй квартирі, жодних проблем за майбутнім чоловіком я тоді не помітила. Ну часто дзвонить мамі, довго з нею спілкується. На мені це ніяк не позначалося, тому мені було байдуже. А ось після весілля все пішло під укіс.
Чоловік майже одразу заявив, що жити ми маємо у його батьків. На моє запитання “навіщо” відповів:
– Мама не переживатиме, до того ж вона вдома постійно, тобі не доведеться прибиранням і готуванням займатися.
Для мене було дивним бажання тридцятичотирирічного чоловіка жити з батьками, але кохання ж. І я погодилась.
Чоловік увесь час проводив зі своїми батьками. Ось прийшов з роботи – сів із мамою чаї ганяти, потім із татом телевізор дивитися, потім пішов у комп’ютер пограв. Пропозиції кудись увечері сходити відміталися: то він мамі обіцяв одне, то батькові інше, то грошей немає.
Потім мене переконували, що мою квартиру треба здати. Але я на той момент ще плекала сподівання переконати чоловіка перебратися жити окремо, тож відмовилася. Свекруха це не влаштувало:
– Зараз кожен намагається зайву копійчину заробити, а ти як собака на сіні. Отримуєш мало, син все на собі тягне, а ти навіть допомогти не хочеш.
Я отримувала рівно стільки, як і мій чоловік, але увечері він мені влаштував скандал, що я суперечу мамі.
Потім свекруха почала копатися в моїх речах – у шафу залізла, розкритикувала всі мої вбрання, сказавши, що вони підходять для дівчини легкої поведінки, а не для заміжньої жінки. Виговорювала, що я пішла на роботу у занадто короткій сукні: хіба в такому ходять на роботу, ти б синку перевірив, де вона буває. І це з дня у день!
Врешті-решт, моє терпіння лопнуло. Заради чого я взагалі слухаю цю дивну тітку? Зібрала сумки, викликала таксі і поїхала до себе на квартиру, радіючи, що не піддалася на вмовляння та не здала її.
Чоловік тиждень не дзвонив, потім написав повідомлення, що подає на розлучення. Так, будь ласка, я була тільки за. Шлюб тривав рік, ділити нам не було чого, дітей, слава богу, не нажили.
Цей придурок потім приїхав зі своєю матір’ю вимагати назад усі подарунки, які він зробив. Те, що рідня чоловіка почала розповідати всім, що розлучилися ми з ним через мої постійні зради, було очікувано. Він навіть на роботу до мене прийшов, щоб учинити скандал. Я думала, що зі сорому згорю.
Пройшло пів року і я сподівалося, що усе пов’язане із моїм шлюбом у минулому. Але ні, колишній раптом почав приїжджати до мене з квітами і казати, що ми можемо почати спочатку. Досі не можу зрозуміти, що сталося. Може зрозумів, що таке «мамине чудо» особливо нікому не потрібне?
Коли він приходив, я не відчиняла, почав ламати двері. Викликала поліцію. Але він почав підстерігати мене після роботи. Потім почав писати усяку гидоту на стіні біля моєї квартири.
Цей театр абсурду тривав півтора роки. Тим часом я познайомилася з новим чоловіком, у нас почали складати стосунки і я одразу розповіла йому, що відбувається в моєму житті. Це було чесно, тому що неприємностей колишній завдавав багато, не кожен погодиться на стосунки з жінкою за таких умов. Але мій новий чоловік хоробро сказав, що його це не лякає.
Жили ми в мене, тож з колишнім мій новий чоловік зіткнувся дуже швидко. Справа мало не дійшла до мордобою, але я буквально висіла у свого нового чоловіка на руках, ще не вистачало сидіти в тюрмі через якогось ідіота.
Колишній продовжував пакостити. Прийшов до моїх батьків, щоб розповісти про мене усяку гидоту. Я була вже на межі, мій чоловік казав, що може розібратися, але я боялася, що це скінчиться погано. А потім він запропонував переїхати. У нього рідня в іншому місті живе, спочатку можна пожити в них, а потім винайняти квартиру. Я довго вагалася, але потім вирішила, що гірше вже навряд чи буде і погодилася.
Це було найкраще рішення. Мене прийняли як рідну, родичі мого чоловіка виявилися дуже тактовними та чуйними людьми. Ось уже кілька місяців у них живемо, ні словом, ні ділом мені ніхто не дорікнув. Чоловік зробив мені пропозицію, вирішили, що зіграємо весілля, через рік, коли влаштуємось і станемо на ноги.
Мені допомогли влаштуватися на добру роботу, наречений теж працює. Сподіваюся, цього разу мені пощастить.
Від колишнього ніяких звісток немає, на моє велике щастя. Я змінила номер, у соцмережах не сиджу, квартиру здаю. Він кілька разів навідувався до батьків, але ті його послали далеко й надовго. Ось таке було у мене заміжжя. Головний висновок: не квапитись, дівчата, заміж!
Дарина Н., записала https://www.gospoda.com.ua