Борис був не просто рибалкою, а рибалкою одержимим. На гроші, що він витрачав на різні рибальські “іграшки”, за розрахунками заздрісного сусіда, можна було їсти форель щодня. Борис же годував своїх тим, що зловить. Сім’я із задоволенням їла. Важливо було, що людина має заняття для душі, а це важливіше грошей. Тому Люба, дружина Бориса, його ніколи не пиляла, терпіла часті відлучки, тим більше, що став був неподалік.
30 вересня у день народження дружини, а з цього року і у переддень Покрови пресвятої богородиці, господар із самого ранку подався на озеро. Свіжа рибка на святковому столі, що може бути кращим? Чим не подарунок? Але цього разу Борис купив своїй Любі каблучку. Він зрідка, але заглядав із дружиною до ювелірного відділу місцевого універмагу. Бачив, до чого дружина придивляється, що міряє, що легко віддає назад продавщиці, а що з сумом. Чоловік позичив грошей, купив річ, що сподобалася дружині, і з нетерпінням став чекати дня, коли зможе вручити. І тоді Люба спочатку оніміє від подиву, потім одягне каблучку на свій гарний пальчик, а потім, звичайно ж, повисне у нього на шиї. Покльовки довгий час не було. З сусідом, що ловив рибу поруч вже обговорили обстановку на фронті, спрогнозували коли вигонять «орків» з України. Почав накрапати дощик і відчули почало холоднішати. Ну, як виявилось, у сусіда “з собою було”. Трохи відігрілися. І Борис, який трохи захмелів, вирішив похвалитися покупкою. Витяг з кишені обручку, поклав на долоню і тут же почув: “Боря, клює!” Забувши про все, він кинувся до вудки і… Тієї ж миті відчув, як затиснута в кулаку каблучка вислизнула і бовтнулося з високого берега у воду. Борис облишив вудку і кинувся до води. Не зважаючи на те, що вода була холодна, роззувся і заліз по коліна у воду. Але знайти на дні ставка, у зеленій воді крихітну каблучку, виявилося набагато важче, ніж голку у копиці сіна. Зажурився Борис, і не так через гроші, а через те, що Люба не порадіє. Замерзнувши вкінець, ледь не плачучи, виліз на берег. На запитання сусіда, що трапилось, похмуро промовчав. Вирішив, що завтра прийде, коли сусіда не буде і ще пошукає. Але до дня народження подарунок точно не встигне.
Добре, хоч клювання з’явилося. За кілька Борис піймав здоровенну, кілограмів на п’ять, щуку. Вдома з’явився із повним рюкзаком. Як подарунок подарував Любі щуку і туалетну воду, купив дорогою на залишки заначки. Дружина, слава богу, охоче прийняла і, поцілувавши чоловіка, почала чистити рибу, як раптом… Під ножем щось блиснуло. Та не може бути! “Борис,- гукнула чоловіка, – напевно, я сплю?” У руках вона тримала окаблучку. Саме ту, що колись облюбувала в магазині. – Ні, не спиш, – знайшовся чоловік. – Це мій тобі подарунок – із сюрпризом! Для кого він був більший – для Люби, яка подумала, що чоловік упіймав щуку і в пащу їй засунув обручку. Чи для Бориса, який ніяк не міг прийти до тями від радості – історія замовчує. Виявляється дива таки трапляються! А тим більше у передень Святої Покрови! Може саме вона й захистила Борисів подарунок?
Історію знайшла і записала для вас https://www.gospoda.com.ua.