Життєва історія. Чорна кава з цукром, вершками і сльозами

Знову ти у цьому халаті, купила б вже новий,- зауважив Сашко дружині, наминаючи сніданок.

  • Не подобаюсь? Це в тебе криза середнього віку. Знаєш, що багато чоловіків у віці від сорока до п’ятдесяти, розчаровують­ся в дружинах-ровесницях та з молоденькими одружуються.
  • Та не дочекаєшся!- безапеляційно заявив чоловік, поглинаючи гарячі млинці з м’ясом і попиваючи міцну со­лодку чорну каву з вершками. – Хто ще буде мене так смачно годувати й такою кавою поїти?

Але… ніколи не кажи ніколи. Того ж дня у будівельній фірмі, де працював Олександр, з’явилася нова співробітниця. Жіноча час­тина фірми дружно зненавиділа її за чудову фігуру  і вміння зацікавити собою прак­тично будь-якого чоловіка. Через кілька днів майже всі знали, що вона п’є тільки талу воду, тільки зелений чай і тільки свіжовичавлені соки. Відповід­но не їсть білий хліб, практично не вживає солодкого і смаженого.

  • Нудно, мабуть, так? – якось ви­рішив по-доброму підколоти новеньку Сашко, який любив попоїсти і вже почав повніти.  – Я ось без кави і дня прожити не зможу.
  • Ну чому ж, – спокійно відповіла Емма, – і я зрідка дозволяю собі фі­ліжанку кави, але без вершків і цукру.

І Олександр був вражений силою волі цієї тендітної, юної, вродливої жін­ки, а за місяць і взагалі…  закохався в неї. Ще за пару тижнів  вона сама запросила його до себе на вечерю, щоб довести, що можна чудово обходиться без солодкого, масного і борошняного.

Чоловікові дуже сподобалася її однокімнатна квартира: нічого зайвого, чистий мінімалізм. Приємно здивувала і вечеря: вичавлений у нього на очах виноградний сік, поданий у красивому келиху, фруктовий салат, печена картопля, риба на пару. Все гарне, легке, приємне. А сама господиня! Не в халаті і в старенькому фартушку, а в тонких легінсах, що підкреслюють всі жіночі переваги, і легкому топі. Під таким натиском не встояла його вірність дружині й сину.

Новозакоханий залишився ночу­вати у стильної Еммочки, а вдень, поки дружина була на робо­ті, забрав із дому свої речі. Залишив записку: мовляв, ти все ж права, у мене криза того самого віку, пробач і відпусти… Щоб дружина не прийшла з’ясовувати стосунки, Сашко швиденько оформив відпустку і поїхав з Еммою в Туреччину.

Після повернення Емма взяла Сашка «в оборот»:  наполягала на дієті, щоб він схуд, не дозволяла пити улюблене пиво, про куріння не могло бути й мови, і навіть каву Сашко  якщо й пив, то без цукру і вершків.

Вони стали разом сповідувати здоровий спосіб життя. Ранній підйом в будь- який час року і день тижня, пробіжка в сусідній парк, там легка зарядка, потім сніданок – два шматочки чорного хліба, спеченого без дріжджів і різних роз­пушувачів, склянка свіжовичавленого соку з овочів або фруктів, салат і капус­та всіх видів і сортів: свіжа, квашена, відварна. Олександр схуд, помолодшав… і засумував.

За пару місяців він уже радий  був драпанути з майже стериль­ної, напівпорожньої, мінімалістської квартири, від нескінченних розмов про дієти, маски для омолодження, підрахування з’їдених калорій і іншої нісенітниці, яка не має ніякого відношення до повноцінного життя. Але навіть самому собі він боявся зізнатися, що йому від тендітної юної красуні, якою всі захоплюються, хотілося піти до колишньої дружини, пригорнутися до її повного життя плеча, поцілувати губи, що пахнуть курчам, наїстися домашніх смаже­них котлет, потріпати синові вихрі і пити, пити каву з цукром і вершками. І з’їсти за раз півбуханки «шкідливого» м’якого білого хліба.

  • «Пан або пропав!» – вирішив Олек­сандр… і якось вранці, замість пробіжки, подався додому. Так-так, він зрозумів – це не просто перша дружина, а Жінка від Бога, і не просто квартира, а рідний до сліз Дім, де затиш­но, ситно, спокійно, де після обіду у вихідні можна просто подрімати на старому, але такому зручному дивані, і дружина не пожене під дощем бігати в парк, а дбайливо вкриє м’яким пледом. Він відчинив двері своїм ключем, і порадів що замок не поміняли. Дружина і син на кухні снідали, Сашко мовчи роздягнувся і сів за стіл.
  • А я вчора дванадцять балів отри­мав! – похвалився син, немов і не було кількох місяців розлуки. – Вгадай, з якого предмету?
  • Географії? – навмання відповів Олександр.
  • Тату, ну звідки ти все знаєш, – розчаровано протягнув син, а Сашко був радий без пам’яті. Поки він спіл­кувався з сином, дружина мовчки приготувала і подала йому каву. Гарячу в його білій улюбленій чаш­ці з червоними маками, з цукром і вершками. Олександр пив каву, як цілющу благодать, і навіть дві солоні сльози дружини, що впали в чашку не змогли зіпсувати її чудового аромату і смаку.

Ще більше життєвих історій читайте тут https://www.gospoda.com.ua/