Марина нещаслива. Доля постійно давала їй ляпаси і приносила море сліз. За спиною Марини були невдалі шлюби, купа романів, що не склалися і черговий чоловік.
Вона вважала, що негаразди почалося ще в ранньому дитинстві. Батько та мати були завжди п’яними, влаштовували безлад. В домі часто не було чого їсти. Її виховували бабуся та дідусь. Літні люди намагалися дати онуці все що могли. Але могли не багато.
Через сором за своїх маму та тата, Марина уникала спілкування з однолітками, боялася, що вони з неї кепкуватимуть.
У 17 років дівчина вперше закохалася. Це було не просто кохання… Він був старший за неї на 8 років. Високий, гарний хлопець заволодів її серцем з першого погляду. Вона шалено його любила, заради нього була готова на все. Але, він виявився… одруженим. Спочатку приховував це, потім зізнався. Найстрашніше, що коханий не відштовхував Марину, навіть обіцяв одружитися тільки… трохи згодом. Вона жила надією. Тільки час минав, а нічого не змінювалося. Два з половиною роки вони зустрічалися таємно. А решту часу він проводив зі своєю дружиною. Розуміючи, що все життя так не прожити, Марина вирішила розлучитися з ним і похапцем вийшла заміж за чоловіка, з яким познайомилася абсолютно випадково. Його вона зовсім не кохала. Але в нього був очевидний плюс – він був вільним. І, як потім виявилось, неочевидний мінус – він полюбляв випивати.
Тож шість років Марина прожила з чоловіком, який постійно пив. Вона його терпіла і прощала заради доньки, яка у них народилася.
Але зрештою терпець увірвався і вони розлучилися. Потім був другий шлюб, дуже короткий. Він тривав рік. Другий чоловік був розумним і гарним. У нього був тільки один недолік – він виявився бабієм і почав відкрито зраджувати. Марина знову розлучилася і не могла прийти до тями півроку. Їй допомагали друзі та маленька донька. Марина страшенно боялася, що дитина почуватиметься нещасною без батька. Та й фінансові проблеми відчутно позначились на їхній маленькій родині.
Колеги казали їй, що треба знайти гідного чоловіка, що їй просто не пощастило в попередніх шлюбах і що не всі чоловіки однакові… Чи всі? Вона вже не знала, де правда, а де брехня.
У свої 30 років Марина була досить вродливою жінкою. Струнка постать, вродливе обличчя. Але де ж сімейне щастя?
Абсолютно несподівано Марина познайомилася з програмістом Костею. Вона не збиралася заводити серйозні стосунки, все сталося спонтанно і, як завжди, неочікувано. Костя мав двох дітей і непросте розлучення з колишньою дружиною.
І ось Костя переїхав до неї. Проживши разом рік, молодята розписалися. Костя був дбайливим чоловіком і все було б добре, якби не її ревнощі… Марина постійно ревнувала чоловіка до його дітей і колишньої дружини, влаштовувала скандали. Чому? Їй здавалося що він віддає колишній родині занадто багато часу та грошей.
Костя, здебільшого, не відповідав на її претензії. Він був дуже стриманий і намагався зберігати спокій. Він дійсно любив своїх дітей і сумував за ними. Марина умовляла чоловіка подумати про спільну дитину, думала, що це зблизить їх, зробить стосунки міцнішими. Тільки все даремно…
Костя відмовлявся, мотивуючи тим, що під час війни не варто народжувати дитину. Водночас продовжував допомагати своїм дітям, дарував їм дорогі подарунки і, як Марині здавалося, цим обділяв її дочку.
Костя ж вважав, що Марина з ним непогано живе, просто вигадує з нудьги дурниці.
Їхній шлюб триває другий рік. Марині виповнилося 32 роки.
Спілкуючись з подругою, жінка запитала: «Що, на твою думку, зі мною не так? Зовнішність – наче непогана. За плечима низка шлюбів і романів. А щастя немає. Що робити? Може знову розлучитися?»
А ви що порадили б?