Святослав Вакарчук: «Я перестав записувати звернення до росіян, це не має жодного сенсу».

Під час війни Святослав Вакарчук весь час відвідує українські міста і волонтерить. Зв’язатися з ним зараз достатньо складно. Він курсує по країні, через що має проблеми з інтернет-зв’язком. Для розмови з УП музикант заїхав на заправку і виділив 15 хвилин. 

  • Я стежу за твоїми соціальними мережами. Ти їздиш по Україні: був у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Запоріжжі. Поясни, будь ласка, читачам, чим конкретно зараз займаєшся? 
  • Я роблю все те, що можу зараз робити найбільш ефективно. 

Почалося з того, що в одному з військових госпіталів мене попросили прийти підтримати поранених. Це було у Вінниці ще давно, на самому початку війни. Коли я туди прийшов, мене звідти не відпускали дві години. Я мав розмови з персоналом, із пораненими і побачив, наскільки важлива людська підтримка іншим людям. 

Я зрозумів, що це буде однією з моїх місій, що я буду їздити країною і всіма своїми можливостями підніматиму бойовий дух там, де це потрібно, або просто розраджувати чи допомагати морально. 

Це достатньо добре мені вдавалося і вдається, будучи людиною, яка об’єднує велику кількість людей на своїх концертах. Те саме я намагаюся робити зараз, але зрозуміло, що з іншим настроєм і в інших ситуаціях. 

Багато зараз до тебе дзвінків?

– Кожного дня з різних міст – від небезпечних до достатньо мирних, але всі пояснюють, чому й навіщо. 

Я стараюся нікому не відмовляти. Ми дуже багато працюємо, їздимо по всій країні. Сплю по 3-4 години на день. Знаєш, у мене дуже змінився спосіб життя за останні три тижні, напевно, як і в усіх. Але мене це навіть надихає. 

Я взагалі не думаю про матеріальні речі, про якийсь комфорт. Я просто роблю те, що потрібно робити. 

На початку війни ти часто звертався до росіян із закликами не мовчати…

– Я вже перестав, тому що розумію, що це не має жодного змісту. 

Але я завжди вважав, що до останнього треба використовувати всі шанси. На мою думку, ключ до зупинки війни лежить у зміні суспільної думки у Росії. 

Я не вірю, що Путін зупиниться сам, не вірю, що його зупинять санкції. Він зійшов з глузду, він вважає себе одним проти всього світу, він буде йти цим шляхом до кінця. 

Але якщо мільйони людей у Росії скажуть йому «ні», тоді в нього не буде іншого вибору. Ну або якщо його власна еліта вирішить щось з цим зробити. Але в це я теж не дуже вірю. 

– Ти достатньо добре відчуваєш, що називається «нерв народу». Як війна нас зараз змінює? 

– Мені здається, що вона остаточно сформувала політичну націю. При чому сформувала дуже швидко. І Путін стратегічно абсолютно прорахувався, коли вирішив, що цією війною він зупинить чи знищить Україну. 

Мені здається, все, що він може зробити – це зруйнувати нашу інфраструктуру, зруйнувати наші міста, покалічити долі багатьох людей.

Але те, що війна згуртувала українську націю, яка ніколи не здасться і буде боротися до переможного закінчення війни – це вже очевидно. Це може бути довго. Це може бути складно. Це може бути трагічно. Але в мене немає сумнівів, що тепер не тільки перемога буде за нами, але й політична нація вже остаточно сформується. 

Я не уявляю собі, що після всіх цих подій, щоб у нас ще коли-небудь постало всерйоз питання: «чи патріот ти своєї країни», «чи ці політики проукраїнські, чи не проукраїнські»? Я думаю, що ці питання вже залишилися в минулому. 

Головне зараз вистояти і перемогти.