Реальні життєві історії: Ненавиджу святкування Нового року!

Я заміжня два роки. На відміну від моєї, у чоловіка велика та галаслива сім’я – у його батьків ще двоє дітей, чоловік із них найстарший, але різниця невелика. Валику 29, його середньому брату 27 років, а молодшій сестрі 25. Усі вже одружені, у всіх є діти.

У перший рік нашого з Валентином спільного життя склалося так, що ми з чоловіком на новий рік полетіли в Єгипет. І чудово відпочили. А ось минулого року відзначати новий рік вирішили у нас.

– У вас хоч усі помістяться, та й їхати всім буде зручно. Грошима скинемося, – вирішила тоді мама чоловіка. Ми й не протестували.

Мені від бабусі у спадок дісталася трикімнатна квартира, дітей у нас поки що не було, тож місця вистачало.

Родичі чоловіка приїжджали 31 грудня. Звичайно, поки вони приїдуть, поки відпочинуть з дороги, мине багато часу. Готувати вже ніколи. Тому я самовіддано  почала готування  на весь натовп за три дні до свята. А приїжджав саме натовп – свекри вдвох, сестра і брат Валика з родинами і з ними ще троє дітей від року до п’яти років. Разом зі мною та чоловіком виходило 11 людей.

Тридцять першого грудня, як зараз пам’ятаю, я встала о п’ятій ранку, тому що о шостій мали вже приїхати перші гості. Чоловік вирушив зустрічати їх на вокзал, а я почала готувати сніданок, смажити млинці. Потім гості потяглися низкою і чоловік снував від вокзалу додому і назад.

Мене постійно смикали, бо треба було то одне, то інше. Усіх треба було і нагодувати, і напоїти, і розмістити.

Зовиця, жінка брата та свекруха – ті дітьми постійно займалися, воно й зрозуміло, четверо малих дітей, тому те, тому се, те шкоду зробило, те на горщик, тому спати, тому їсти, тому руки мити – і так по колу.

Коли ми сідали за стіл, я вже ніг не відчувала під собою. Навіть до ладу привести себе часу не вистачило. Ні зачіску не зробила, ні макіяж.

Зате гості сяяли. Нахвалювали моє частування, веселилися, а я постійно бігала, то одне підкласти, то інше, то гаряче подати, то тарілки замінити. Коли всі пішли надвір запускати феєрверки, я залишилася наводити порядок. Спати звалилася о четвертій годині.

А на ранок все наново – нагодувати, напоїти, прибрати, приготувати. Гості відпочивали. Спеціально вони не робили  безладдя, але все одно в мийці завжди був посуд, а запаси приготованих страв танули на очах. Коли Валік усіх виводив гуляти, я бігла готувати, прати, пилососити і вимивати, щоб до повернення гостей уже все було.

Гостювали вони у нас до другого числа, а потім почали роз’їжджатися. Мене хвалили за гостинність, дякували за все. А я потім ще два дні все прибирала, і мені вже нічого не хотілося, тільки лежати і дивитися в стелю. Сил не було навіть у гості зібратися, хоча нас чекали на Різдво   друзі. Більше таких пригод я не хотіла.

А сьогодні чоловік  сказав, що зателефонувала свекруха, мовляв хочуть у нас знову зібратися на Новий рік. Каже, що всім так сподобалося, що хочуть зробити такі новорічні святкування традицією! Чоловік  уже навіть погодитись встиг.  У мене ж з’явилося дике бажання взяти квиток і кудись поїхати!

Чоловіку я сказала, що не хочу повторення минулого  року, але Валік не зрозумів, що мене не влаштувало – грішми рідня скинулася, мене всі нахвалювали, та й весело ж було. Так от мені якраз весело не було.   Не знаю, що робити і як сказати свекрусі, що не хочу знову приймати  натовп рідні у себе. І що ненавиджу цей новий рік.  А до свята  вже ж залишилося зовсім мало! І рідня вже взяла квитки…