Реальні життєві історії: Ці чарівні післяріздв’яні дні .

— Так склалося, що я виховую п’ятирічного Кирюшу сама. Його батько пішов із мого життя, тільки-но побачивши тест на вагітність, – розповідає Уляна. — Весь цей час я жила з мамою, вона допомагала мені вирощувати Кирила. Але напередодні Нового року сталося нещастя – мама потрапила до лікарні. Поки я металася між кардіологією та роботою, син кочував по квартирах – його доглядали подруги, двоюрідний дядько і навіть колега по роботі.

Новорічних свят у Кирюші не було. Усі дні мама та син проводили у бабусі у лікарні. І лише коли криза минула, змогли виринули із цейтноту та зрозуміли, що вже йдуть Різдвяні вихідні – 8 січня.

Я раптом усвідомила, що син не мав свята, – каже Уляна. — Побігла на ринок, купила курку, запекла її за маминим рецептом. Поки готувала, за стіною заспівала флейта. Надзвичайно гарно. Прибігає син і каже, що це Дід Мороз нам грає.

  • Я говорю: який Дід Мороз? Вже пізно для Діді Мороза…

Виявляється, Кирюша днями познайомився з новим сусідом –дідусем із розкішною білою бородою, який часто грав на флейті. Його він і вважав за Діда Мороза.

Мелодія з-за стіни торкнулася душі, ми вирішили ближче познайомитися з нашим «Дідом Морозом», – розповідає Уляна. – Взяли курку та пішли в гості. У дідуся була розкішна борода та очі кольору ясного зимового неба. Виявилося, що звуть сусіда Матвієм Сергійовичем. Він у минулому музикант, а нині – майстер з ремонту духових інструментів. Напередодні Нового року пенсіонер вирішив перебратися з далекого регіону ближче до сина, студента музичного консерваторії. – Наступного дня ми теж прийшли у гості. Вдома був саме Андрій – син Матвія Сергійовича. Вони влаштували для Кирюші справжній концерт, – згадує Уляна. — Було душевно і весело, під кінець вечора Кирюша вимагав вчити його грати. Протягом усього року молодий музикант часто відвідував батька і щоразу зазирав до Уляни та Кирюші. Якоїсь миті добрі сусідські відносини переросли на щось більше. Андрій та Уляна зрозуміли, що не можуть жити один без одного. Вони одружилися, а післяріздв’яні дні по праву стало для них подвійним святом.