Я ніколи не відрізнялася яскравою зовнішністю. Мила дівчина, не більше. Не було в мене ні грошей на красу, ні часу на перукарів та стилістів. Одягалася охайно, але небагато. Такі дівчата не належать до розряду жаданих наречених. І все-таки трапилося, як говорили мої подруги, справжнє диво: за мною став упадати цікавий і симпатичний хлопець. Початківець в бізнесі, але перспективний. Не минуло й трьох місяців від початку стосунків, як Петро зробив мені пропозицію. Як зараз пам’ятаю – початок грудня 2013 року. Звісно, я погодилась.
Ми мали йти подавати заяву до РАГСу 18 грудня, а 15-го, ми з мамою пили чай на кухні і раділи моєму перспективному заміжжю. Я надкусила шматок пирога з вишнею, придбаного у пекарні на сусідній вулиці і… зламала передній зуб – недбалий кулінар поклав у пиріг ягоду з кісточкою! Поставити коронку у рекордний термін – малореально. Але знайшовся дантист, який пообіцяв реставрувати зуб, записав мене на 17-те грудня Але неприємності сипались на мою голову, як із рогу достатку. 17-го я злягла з запаленням легень. Температура за 40! Розписуватись з хворою і без переднього зуба, звичайно ж, не могла, і церемонію скасували. А далі весілля було відкладено на невизначений час, оскільки на початку січня Петя поїхав на рік по роботі в Польщу. Потім лишився там ще на рік. Мене до себе не кликав. Наше листування з кожним місяцем ставало все більш млявим, а потім зовсім обірвалося. Згодом спільні знайомі розповіли, що він там одружився з українкою, яку зустрів на роботі. Казали, що вона дуже вродлива…. не те що я.
Заміж я так і не вийшла. Не склалося. У всьому звинувачувала лиху долю яка зі мною так обійшлася. А нещодавно, коли минуло вже майже десять років, я зустріла Олену, Петіну сестру. Від неї дізналася про його подальшу долю. Виявляється, чоловік, який ледь не став моїм, сидів у в’язниці, за страшне убивство своєї дружини. Після трьох років заробітків у Польщі, вони повернулись в Україну. Дітей не мали, а Петро жорстоко знущався з дружини і одного разу, після чергового побиття, вона померла. А Петро отримав 12 років ув’язнення.
Я запитала: чому та жінка не пішла від нього? Сестра відповіла: можливо, він залякував її.
– Ти не встигла відчути це, Іро, у вас же лише цукерково-букетний період пройшов, але Петько завжди був жорстоким, – ніяково зізналася Олена. – І батько його був таким – постійно тероризував маму і нас з Петром бив нещадно. Можливо, саме це позначилось на його рівні агресії. Думаю, твій ангел-охоронець відвів тебе від заміжжя. Байдуже, що ти самотня. Це краще, ніж мертва, адже так?
Зараз, через 10 років після весілля, що не відбулося, для мене залишається загадкою, чия “невидима” рука спочатку завдала мені двох незначних ударів, а потім врятувала від долі, яку гуманна людина не забажає і ворогові. Досі дякую своєму винахідливому захиснику, який «підклав» у здобу тверду вишневу кісточку.
Реальна життєва історія знайдена https://www.gospoda.com.ua для вас на просторах інтернету. Ще більше реальних життєвих історій читайте тут https://www.gospoda.com.ua/zhitt%d1%94vi-istori%d1%97/