Валюші з самого ранку нервувала. Її мізки просто розривалися від новин, які вона хотіла виголосити старшій колезі, керівниці бухгалтерії Надії Іванівні, але ніяк не наважувалася.
Справа була делікатна, навіть сімейна. І стосувалася вона саме родини Надії Іванівни. Точніше, того факту, що доля цієї сім’ї висить на волосині.
А як же іще, якщо буквально вчора Валюша бачила чоловіка Надії Іванівни у кафе з іншою жінкою?! І, досвідчена в сердечних справах дівчина, точно знала, що то було не ділове побачення.
На ділову партнерку такими очима не дивляться, ручку потайки їй не гладять і таке дороге вино не замовляють. Тут точно мала місце зрада! І Валюша навіть ризикнула непомітно сфотографувати на телефон цю солодку парочку.
І тепер цю інформацію треба якось донести до нещасної Надії Іванівни. Валюша думала про те, які слова підібрати, щоб і не поранити ніжне серце старшої колеги, і не сказати зайвого, не передати куті меду (за Валюшею, яка обожнює пліткувати, таке спостерігалося), і донести всю серйозність ситуації.
Півроку тому Валюша вийшла заміж, і тепер жінки, які зазіхають на чужих чоловіків, стали її ідейними ворогами. Раніше їй це було байдуже, але після отримання свідоцтва про шлюб, Валюша стала ідейним борцем за подружню вірність.
Вона уявила себе на місці нещасної Надії Іванівни, щоб зрозуміти, які б слова її поранили найменше, коли б їй повідомили таку неприємну інформацію, але майже одразу в очах защипало, в носі засвербіло. Валюша розплакалася, чим дуже злякала Надію Іванівну.
Потрібні слова всі на думку не спадали. “Ваш чоловік вам зраджує”. Ні, це дуже шаблонно. “У вас, здається, починають пробиватися ріжки”. Знову ні – жахливо … Треба якось делікатніше, таки Надії Іванівні вже за п’ятдесят, може їй серце прихопить від таких звісток.
У сумних роздумах минув робочий день. Валя гризла олівець, дивилася у вікно, крадькома поглядала на незворушну Надію Іванівну.
Надвечір Валя зрозуміла, що треба скинути з себе тягар чужої таємниці, ще одну тривожну ніч вона не переживе.
– Валюшо, з вами все нормально? Ви сьогодні, м’яко кажучи, дещо розсіяні. У вас якісь проблеми? – запитала Надія Іванівна, вкотре впіймавши на собі зосереджений погляд юної колеги.
– У мене немає, а от у вас так, – випалила Валя і, заплющивши очі, видала все, що обмірковувала цілий день. До кінця розповіді вона фізично відчула, як їй полегшало.
Надія Іванівна розглядала фотографію на телефоні Валі. Та крутилася поряд, боячись одразу й за телефон, який у пориві емоцій запросто міг полетіти в стіну, й за Надію Іванівну, яка у свої п’ятдесят два роки для двадцятирічної Валюші була вже старою. Раптом старенькій стане погано?
– Добре, – нарешті промовила Надія Іванівна і зовсім спокійно простягла спантеличеній колезі її телефон.
– Що ж тут доброго? – змогла видавити із себе вкрай здивована такою реакцією дівчина.
– Добре тут те, що тепер у мене буде нова шубка, – нарешті посміхнулася Надія Іванівна і почала збиратися додому.
Валечка вирішила, що у колеги мабуть уже почалося старече недоумство, тому їй треба ще роз’яснити, що трапилося, раптом вона не зрозуміла, що то була за фотографія. Там же зрада, там інша жінка! Там же шлюб треба рятувати, бо чоловік піде!
– Валюшо, я одружена довше, ніж ти живеш на цьому світі. Я знаю напам’ять усі його діагнози, усіх його лікарів, пам’ятаю, коли і які ліки йому пити, де лежать усі його документи, збираю сумку у відрядження, нагадую про дні народження друзів і близьких. Я готую йому парові котлетки та купую ортопедичні устілки. Я примудрилася порозумітися з його дуже вимогливою, нині вже 80-річною мамою. Ти справді думаєш, що він кудись від мене піде? І ти справді припускаєш, що та молода особа горить бажанням звалити на себе всі мої обов’язки? Гарного тобі вечора, Валю!
З легкою іронічною усмішкою Надія Іванівна вийшла з кабінету, залишивши приголомшену Валюшу обдумувати в новому контексті, яке ж воно насправді оте «разом і назавжди»?
Життєву історію на просторах Інтернету знайшла https://www.gospoda.com.ua