Реальна життєва історія. А ще, вона наче повертається до життя…

Ліля росла спокійною дівчинкою – багато читала, залюбки відвідувала музичну школу. А ще – мріяла про те, як одного дня в її житті з’явиться отой прекрасний принц, яким марять усі дівчата.

Вона закінчила медучилище і влаштувалася працювати медсестрою в районну лікарню. Пацієнти любили милу, добросердечну дівчину. Лікарі хвалили за відповідальність і старанність. Після зміни вона поспішала додому.

– Донечко, зіграй щось, – часом просила мама, і тоді Ліля поспішала до старенького піаніно. – Так хочу, аби ти була щасливою.

Бажання матері почало збуватися, коли її донька познайомилася з Дмитром. Він саме лежав у лікарні після дорожньо-транспортної пригоди, і Ліля щодня робила йому уколи.

– Ваші руки такі ніжні, – мовив якось він, пильно дивлячись їй у вічі. – Ви так робите уколи, що й не відчуваю їх. Лікар сказав, що мене через два дні випишуть. І я хотів би запросити вас на каву. Ви не проти?

Дуже швидко Ліля зрозуміла, що закохалася в Діму. Вона відчувала, як тріпотить її серце, коли він цілував її.   А ще вони будували плани на майбутнє, мріяли, як одружаться, як будуватимуть дім і виховуватимуть діток.

Тоді вони й уявити не могли, що Марко, молодший брат Дмитра,  завадить здійсненню  їхніх планів. Марку дівчина також припала до вподоби. І він розповів їй про це, запропонувавши стати його дружиною.

– Ні, Марку, – відповіла Ліля. – Я кохаю твого старшого брата і, звісно, прошу тебе забути про свої почуття до мене.

– Ну, хочеш чи не хочеш, але все одно буде так, як я захочу, – говорив він.

Відтоді життя дівчини змінилося. У неї почала сильно боліти голова. А ще її постійно мучили кошмари. У сні втікала від якихось потворних чудовиськ – і потрапляла в руки Марка, який починав пристрасно цілувати її і зривати з неї одяг. Вона кричала і просиналася від власного крику.

Однак і вдень не знаходила полегшення – мучив головний біль.

А далі клубок проблем все збільшувався. Діма, який півроку тому поїхав до Польщі аби заробити на житло,  повідомив, що поки не повернеться, а поїде до Німеччини, бо там краще платять. Потім  мама з інфарктом потрапила до лікарні. Одне слово, Лілі було важко, як ніколи, йдучи додому з роботи, вона часто плакала.

Одного дня її чекав несподіваний гість. Марко сидів на дивані, наче в себе вдома. На столі стояли пляшка з вином, коробка з тортом, лежали палка ковбаси, хліб і овочі.

– Ти? Звідки ти взявся? – вигукнула Ліля. – Як ти зайшов?

– Ти забула замкнути двері, я і зайшов, – спокійно відповів той. – Ну, і скільки ти будеш опиратися? Невже й досі не зрозуміла, що я – твоя доля?

Він підійшов і обняв її. Коли ж стала пручатися, то силоміць змусив випити вино і говорив-говорив-говорив. Марко розповів, що з дитинства ненавидить брата, бо у них різні батьки. І що все життя все робить йому наперекір.І що він знає спосіб як закохати її в себе. Бо його батько був знахарем і ворожбитом і він багато чому у нього навчився.

–Я побачив, як щиро він тебе кохає, – розсміявся він. – І подумав, що ти можеш бути чудовою дружиною для мене! І будеш нею!

Коли через два  місяці з заробітків повернувся Дмитро, його кохана вже була законною дружиною його молодшого брата.

– Лілечко, як ти могла? – зустрівшись із нею, тихо мовив він. – Мила моя, що трапилося? Чому?

У відповідь Лілія лише розридалася. Вона й сама собі не могла пояснити, як все це сталося. Їй здавалося, що вона спить-спить і ніяк не може прикинутися. Їй огидним був Марко, і в ті миті, коли він її обнімав, хотілося вирватися з його рук. І все життя після заміжжя було огидним – хотілося втекти далеко-далеко. Проте якась невідома сила наче паралізовувала її тіло і навіть думки.

– Її треба рятувати, – плакала Лілина мама, коли Діма прийшов до неї. – Вона стала зовсім чужа. Коли я звертаюсь до неї, то таке враження, наче вона мене не чує.

І Дмитро, який щиро кохав Лілю, кинувся шукати порятунок. Він їздив до екстрасенсів і цілителів. Благав про допомогу, і йому всюди розповідали, що це Марко причарував дівчину. І розводили руками: мовляв, чари надто сильні. Тож поволі Діма почав втрачати надію на диво.

– Не знаю чи я й зможу допомогти тобі. Я знав цього ворожбита – Маркового батька. Погана була людина, думаю знався він  з темними силами,  – мовив місцевий священник отець Іван. – Я буду молитися за неї щодня два тижні, але якщо Бог допоможе, запам’ятай, що після цього ви повинні жити лише за заповідями Божими.

І коли через два тижні Дмитро прийшов до Лілиної мами, то… побачив там свою кохану.

– Це диво, – шепотіла жінка. – Вона прийшла вночі і відтоді навіть словом не згадала про минуле. А ще, вона наче повертається до життя – посміхається. Дмитре, сину, дякую тобі, що визволив її від привороту.

В цей час Ліля повернулася до них і, побачивши Дмитра, зі сльозами кинулася йому на шию.