Мені 28 років, живемо у шлюбі із чоловіком Дмитром 4 роки, дітей немає. Село – глуха провінція у Центральній Україні. У селі роботи не знайти, особливо чоловікам. Тому до війни багато чоловіків із села їздили у Польщу і там працювали по півроку. Ми сиділи без грошей, то я свого пиляла, мовляв, теж їдь. Він зразу наче відмовлявся, а потім приїхав наш кум з заробітків, похвалився, що заробив за півроку 6 тисяч американських доларів. І Діма таки вирішив спробувати щастя. “Катю”, – з сяючими очима заявив тепер уже він, – “Кум каже, що гроші там можна заробити добрі, хоч трохи виберемося з боргів і погасимо кредити”.
І я, звісно, погодилася. Настав день від’їзду, речі були зібрані, я проводжала чоловіка в далеку дорогу за «довгим доларом». Як я житиму сама? Раніше ми ніколи не розлучалися на такий довгий час! Почалося смс-листування, телефоном розмовляли щодня, надсилали один одному фотографії. Так тривало пів року. Повернувся з грошима, трохи продихнули.
Але одночасно все рухнуло, коли він назвав мене чужим жіночим ім’ям! Польським! Серце спочатку завмерло, а потім забилося зі страшною силою. Я відразу все зрозуміла: мій єдиний завів собі «закордонну дружину». Намагаючись приховати хвилювання, продовжила розмову. Дімка й зовсім не помітив своєї обмовки. Чоловік обманював мене! За що боролася, на те й напоролася. Думка про те, що він там спокійнісінько жив, не обмежуючи себе в тілесних втіхах, не давала мені спокою. От же зрадник! Як він міг!
Після короткої відпустки Діма повернувся на заробітки, а я дуже переживала. Щовечора думала про те, як він мене у цю ж мить зраджує. А тоді вирішила: клин клином вибивають! Може тоді мене перестануть мучити ці осоружні думки? До того ж, сусід давно на мене поглядає, компліментами обсипає. Привід тут же знайшовся: уже тиждень, як протікав кран. Я дочекалася, поки дружина сусіда поїхала в інше село до батьків і попросила сусіда поремонтувати кран. Він, недовго вагаючись, погодився. Впорався швидко. Я запропонувала чай, потім випили трохи винця. Розмови затяглися до півночі. Вранці прокинулися в одному ліжку. Тоді докорів совісті я не відчула: помстилася, як і хотіла. До приїзду чоловіка з вахти ми із сусідом зустрічалися щоразу, як його дружина кудись відлучалася. І мене вже не мучили ніякі думки про зраду чоловіка.
Коли приїхав мій Діма, моє самолюбство вже заспокоїлося. Я вже його так не ревнувала. Але все ж не могла заспокоїтися і час од часу зазирала в Дімин телефон. І раптом побачила у нього на Вайбері повідомлення без підпису, про те що я бігаю до сусіда! І він те повідомлення вже кілька днів тому переглянув, але ж виду не подав і скандалу не влаштував! А я ж вважала, що Діма ні про що не здогадується!
Я швидко переглянула з якого номера прийшло повідомлення. Виявилося від моєї кращої подруги Тані! Могла б і так здогадатися, вона єдина кому я про сусіда розповіла! А ще подруга запевняла, що вона – «могила, не скаже жодній живій душі!» О, Господи, ще одна зрадниця! Що ж це відбувається? Куди котиться цей світ? Чоловік – зрадник, подруга – зрадниця. Жодної порядної людини навколо!
І Діма все знає, але чомусь мовчить. Думаю, або його влаштовує такий стан речей, або він задумав помститися сусіду. За кордон, через війну його тепер не випускають, і я молю Бога, щоб наші зради нічим жахливим не закінчилися! А ще якось спало на думку: «а якщо він тоді назвав мене іменем якоїсь знайомої, з якою постійно стикається на роботі?» Тоді, може бути, що зрадниця лише я?…
Реальна життєва історія зі слів Олена К. записана https://www.gospoda.com.ua
Більше реальних життєвих історій читайтет тут https://www.gospoda.com.ua/zhitt%d1%94vi-istori%d1%97/