Куди зникає зір? Міфи про глаукому.

Глаукома — хронічне захворювання очей, що веде до атрофії зорового нерва та сліпоти. На неї страждають сто мільйонів осіб у ​​світі. Захворювання може довго залишатися нерозпізнаним. Ймовірно, виною тому міфи, які оточують глаукому.

Міф. Глаукома загрожує лише літнім людям.

Насправді. Частково це твердження вірне. З віком ймовірність розвитку глаукоми збільшується в рази: якщо в 40 років захворює лише 1,5% людей, то серед тих, кому за 80, ризик вже вищий у 10 разів. Але в деяких глаукома може розвинутись і раніше. Якщо є схильність до хвороби, доведеться регулярно відвідувати офтальмолога вже з 35 років.

Міф. Якщо симптомів немає, отже, з очима все гаразд.

Насправді. Це не так. Гострих симптомів – болю, почервоніння, набряків – при глаукомі немає. Не дарма ж хворобу називають «тихим злодієм зору». Виявити розвиток глаукоми зможе лише офтальмолог.

burinnia

 

Міф. Причина глаукоми – підвищений внутрішньоочний тиск.

Насправді. І так і ні. Високий внутрішньоочний тиск (ВОТ) і справді основний фактор ризику. Однак не у всіх людей на цьому фоні виникає глаукома. І навпаки: вона може розвинутися за нормального ВОТ, вірніше, за тиску, який прийнято вважати нормальним. Адже це поняття відносне. Сьогодні прийнято говорити про високу, середню та низьку норми ВОТ. Середні значення – від 19 до 22 мм рт. ст. (70% людей), висока норма – до 26 одиниць (5–6% людей), низька – 16–18 одиниць (20%). Тиск, який для людини з низькою нормою буде підвищеним, виявиться цілком звичайним для тих, у кого ця норма висока або навіть середня.

Міф. Внутрішньоочний тиск — величина постійна.

Насправді. ВОТ навіть у здорових людей може змінюватися протягом доби (коливання складають 3-5 мм рт. ст.). У більшості випадків ВОТ підвищується вечорами й у нічний час. Якщо постояти на голові або щось робити у схиленому положенні, тиск теж сильно підскочить. Навіть сезон має значення. Ну і від стресу тиск, звісно, ​​зростає. Якщо ж у людини вже є глаукома, справа ще гірша, адже тоді рівень внутрішньоочного тиску змінюється хаотично (показники можуть відрізнятися в різний час на 8,5–13,5 одиниці). Коли амплітуда цих коливань вища за 5,4 – ризики прогресування хвороби зростають у 5 разів! Діагностика глаукоми крім тонометрії включає також периметрію (вимірювання полів зору) та офтальмоскопію.

Міф. Гіпотоніки та люди з нормальним тиском не хворіють на глаукому.

Насправді. Внутрішньоочний та артеріальний тиск – різні речі. При нормальному та низькому тиску крові в артеріях ризик розвитку глаукоми зберігається. Хоча у гіпертоніків він справді більший. Адже при високому тиску в артеріях кровопостачання порушується — очний нерв атрофується швидше.

Міф. Краплі від глаукоми достатньо використати курсом.

Насправді — ні. Тільки щоденне застосування крапель може призупинити прогресування хвороби. Використовувати їх епізодично чи курсом немає сенсу.

 

Міф. Лікування глаукоми лише медикаментозне.

Насправді — не тільки. Ще можуть використовуватися лазер та хірургія. Але лікування завжди починається із консервативних способів. Завдяки появі ефективних комбінованих препаратів, які не лише знижують продукцію внутрішньоочної рідини, а й полегшують її відтік, до операцій сьогодні вдаються рідше.

Міф. При глаукомі дуже небезпечні фізичні навантаження.

Насправді, звичні для пацієнта фізичні навантаження зору не зашкодять. А ось різке збільшення активності справді небезпечне. Особливо важливо виключити вправи, у яких доводиться перебувати головою вниз.

Міф. Глаукома рано чи пізно призводить до сліпоти.

Насправді, при своєчасній діагностиці та правильно підібраній терапії, можна запобігти 90% випадків сліпоти, спричиненої глаукомою. Сучасні препарати з яскраво вираженою гіпотензивною дією, а також засоби з нейропротекторним ефектом суттєво знижують ВГД, а потім підтримують його на низькому рівні у довгостроковій перспективі, зберігаючи зоровий нерв.

Важливо!

До 40 років відвідувати очного лікаря потрібно раз на 4 роки, з 40 до 55 років – кожні 2-3 роки, після 55 років – щороку, а людям із групи ризику – регулярно з 35 років. Це стосується тих, хто має:

родичі із глаукомою;

сильна короткозорість;

гіпер- та гіпотонія, мігрень, діабет, хвороби, що вимагають прийому стероїдів.